Газета издается с 1990 года - Свидетельство - КВ-100



Каков ПОП - таков приход! (народная мудрость)

Читать по ТЕМЕ:    
  • К И Е В.   Исторический   сквер   превращен   в  базар!   ЧИТАТЬ >>>
  • НАВІЩО   ПОПОВУ   МУНІЦІПАЛЬНА   МІЛІЦІЯ   ЧИТАТЬ >>>
  • Теряем     моральные     ценности     ЧИТАТЬ >>>


  • ЧИ МОЖНА ДОВІРЯТИ КИЇВСЬКІЙ ВЛАДІ ?

    О.Борщевський
    Природа багатьох явищ у Києві важко піддається зараз розумінню й осмисленню. Мовби світ стоїть не тільки на ногах, а й на голові. На тротуарах центру,погрожуючи громадянам їздять машини, вкрай погано працюють здебільшого старі та некомфортні трамваї і тролейбуси, багато будинків потребують ремонту, а ліфти заміни, у жахливому стані міський колектор та підземні переходи… Факти відомі, не раз осмислюванні. Нагадую тільки тому, що плебеїзація духу – процес задавлений. Сьогодні він сягнув  межі потворності. Маємо напрочуд родючий грунт для негативу і він примножується в міру того, як тимчасовці насаджуватимуть свою шкалу цінностей…

     Втім, від роздумів повернемося до більш зрозумілих усім реалій.. Чимало киян,певно, втомилися від такої влади і усе більше їй не довіряють. Діяльність не обраного народом голови міської адміністрації О.Попова та його заступників усе більше підпадає під вогонь критики, причому, не тільки пересічних громадян, а й демократичних, незалежних і вільних засобів масової інформації, депутатів Київради і навіть Верховної Ради України. Чимало  киян з ностальгією пригадують теперь колишнього мера міста Л.Черновецького, який хоча й наробив чимало помилок ( були й зловживання), але при ньому рівень життя в столиці був кращий, а місто розвивалося більш динамічними темпами. До речі, Черновецький та його заступники нерідко ходили пішки по столиці, їздили на метро, спілкувалися з людьми. І це був козир у його діяльності.  А тепер ?…

    1. Кому ж сподобається, що у багатьох районах столиці (особливо в центрі!) тротуари  площ  і вулиць перетворилися у паркувальні місця для автомобілів, власники яких щодня загрожують киянам та гостям Києва. Це злісне порушення Конституції і законодавчих актів На жаль, в уряді та в апараті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про це знають , але не приймають рішучих заходів щоб змінити проблемну ситуацію на користь людей. Відомий український поет, киянин,  Юрій Рибчинський в одному із своїх інтерв’ю місцевій газеті, сформулював цю тему так: «Центр Києва перетворився у суцільний гараж». До речі, загазованість і забруднення атмосферного повітря у Києві перевищує допустимі норми. Тому не дивно, що в рейтингу найбільш здорових , безпечних та екологічно чистих для людини міст проживання в Україні – Київ далеко не серед лідерів. Пригадується виступ посла Польщі в Україні пана Генріка Литвина на телеканалі ТВі. Серед іншого, він висловив здивування й тривогу, щодо паркування машин у Києві на тротуарах та їх небезпечне для людей пересування. Так, вражає це багатьох, але тільки не Попова та членів його команди.

    2.  Усе гостріше відчувається проблема відсутності громадських туалетів в районах мегаполісу, в тому числі у центрі Києва. Зрозуміло, що і з цього приводу людям буває важко, особливо тим, хто страждає на урологічні та ниркові захворювання.  Як ви гадаєте, чи не порушують такі знущання міської влади громадянські та конституційні права людей ? Відповідь, певно, зрозуміла всім

    3.  Комунальний транспорт(трамваї і тролейбуси) особливо на маршрутах Лівого берегу в жахливому технічному та санітарному стані, не вистачає автобусів. Перед виїздом на маршрути підлога у рухомому складі не миється взагалі. Таке було навіть у страшну цьогорічну літню спеку.. І схоже, що ситуація найближчим часом навряд чи зміниться.

    4.  А чи прикрашає стародавню столицю несанкціонована, щоденна торгівля у підземних переходах біля метро ? Вже стало звичною й принизливою для киян картиною, коли щодня у вагонах метро снують жебраки циганської зовнішності, різні продавці товарів та музиканти. Таке в інших столицях світу на різних континентах просто неможливе. Я бачив це на власні очі. Ми дедалі більше деградуємо. І не тільки в цьому…

    5.  Тисячі будинків міста потребують капітального ремонту, а ліфти у багатоповерхівках  термінової заміни, бо пропрацювали по 25-35 років. На карту поставлені здоров’я  та життя людей. Що може бути дорожче ? Проте відомо, що нерідко бідолашні мешканці таких будинків читають від чиновників різного рівня бюрократичні відписки, автори яких відрізняються низьким професійним та розумовим рівнем. Здебільшого,  вирішення проблем зводиться до традиційних реплік немає фінансування». Якщо його, цього фінансування не шукати, плідно не працювати на користь інтересів людей – його не буде ніколи!…

    6. Троєщина.  Найбільший район в України, де мешкають 400 тисяч людей. Із року в рік (вже десятиріччями!) сюди обіцяють прокласти метро. Київська влада показує свою повну неспроможність вирішити цю проблему, чим усе більше заслуговує від сотен тисяч громадян слів ганьби та проклять, повної недовіри!  Повчилися б і брали приклад з мера Москви С.Собяніна. У генеральному плані розвитку російської столиці на майбутні 25 років заплановано побудувати …75 нових станцій метро ! Це по три на рік. У нас би три станції будували б 4-5 років, а може й більше. Поки все виходить, як у кумедному народному прислів’ї: «Обіцянка цяцянка, а дурневі втіха». Перспектив не видно.

    Пригадую своє дитинство, коли ми з батьком гуляли схилами Дніпра та на Андріївському узвозі, центром Києва. Тоді вулиці були чисті (а тепер вони брудні!), на деревах співали птахи, а стародавні будинки відтворювали у душі будь-кого неповторний колорит древнього і прекрасного міста. Ця краса була виплекана тисячоліттями, а зараз вона усе більше зникає наче у безодню. Мабуть, у душі кожного корінного жителя столиці закарбувалися у пам’яті з того часу відчуття справжньої гордості за своє місто, за його талановитих людей і керівників. А що у нас тепер ? На Андріївському узвозі зносяться будинки, йдуть якісь реконструкції та забудови, невідомо, що може статися від цих потрясінь з Андріївською церквою, а схили  біля Дніпра частково забудовані й ця програма, наскільки відомо, принесе сюди ще 10-14 нових будинків.

    Критикуючи роботу О.Попова і його команди можна ще дискутувати про незадовільний стан київських шляхів, занедбаність лікарень (особливо дитячих), у яких конче не вистачає сучасного медичного обладнання та ліків. А в якому санітарному і естетичному стані міські підземні переходи? Це просто жах і ГАНЬБА для влади!!.

    Колеги видатної української поетеси і письменниці Ліни Костенко, яка проживає у центрі Києва,  якось розповідали що поетеса неодноразово наштовхувалася у своєму будинку на житлово-комунальні проблеми, вирішення яких важкувато давалося через жеківців та чиновників. У всякому разі окремі характерні риси таких конфліктів простежуються у  новому чудовому  романі «Записки українського самашедшего».  Читаємо рядки: «Люди, як правило, бачать світ в діапазоні своїх проблем. Ну ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій та явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф». А критична маса у романі справді зашкалює. Недаремно головний персонаж книжки Програміст не витримує, ледь не провалюється у божевілля і, десь ближче до середини роману, врешті-решт опиняється на межі життя і смерті.. Складна історія, але дуже повчальна. І щоб ми всі згодом не перетворилися на слухняних, інертних, байдужих інфузорій – потрібно виховувати у собі гордість, вміння захищати свою честь та гідність на демократичних виборах та мітингах, а при  порушеннях своїх конституційних прав –  направляти листи Омбудсмену України у засоби масової інформації, членам Уряду, нарешті Президенту країни. Якщо вистачить духу подавати скарги у прокуратуру і позовні заяви до суду. Головне не МОВЧАТИ ! Правда і справедливість є, і в нашому недосконалому суспільстві також. Тільки за такі формації нерідко потрібно боротися…

    Автор цих рядків  неодноразово звертався із листами до високо посадовців  держави, в яких крім іншого йшлося про помилковість призначення О.Попова та його заступників, про порушеннями ними та іншими чиновниками у районних держадміністраціях, зокрема у Деснянській, Конституції і законів України по відношенню до громадян та виконанню своїх службових повноважень.  Крапку в цій історії ставити ще зарано.  Є, і гадаю будуть й надалі, критичні виступи у засобах масової інформації.  У моєму відкритому листі на Секретаря РНБО України Клюєва А.П.  відзначається: «В результаті своєї бездіяльності, безвідповідальності та некомпетентності, інформаційно-психологічному тиску на населення, ігнорування законами, що систематично чиниться державними посадовцями – чиновниками різного рангу, представниками житлово-комунальних служб (організацій) створюються відповідні умови для поступового й небезпечного поширення прецеденту, якій має певні ознаки терористичної діяльності проти громадян. В суспільстві виникло нове й небезпечне соціально-психологічне явище. Фахівці визначають його, як особливий вид можливих психічних розладів «житлово-комунальну депресію», яка суттєво дестабілізує внутрішній стан людини, викликає у неї стан тривоги та безнадійності. На мій, погляд, це порушує Закон «Про основи національної безпеки України»… Відповіді немає!

    Можна ще додати. У цих державних не державників своя мораль. Свої закони. Своє розуміння культури. І все вкупі абсолютно не пов’язане з уболіванням за землю, яку вони топчуть…

    Здається, що свідомо чи несвідомо, але усе більше спостерігаються ознаки дискредитації Партії Регіонів та правлячої влади з боку великого чиновницького апарату різних рівнів та ланок. І що характерно, більшість з них не відповідає за порушення Конституції і законів України. Може комусь це потрібно ? Дещо сенсаційний, на мій погляд, перебіг подій…

    Соціальна інфантильність прижилася в Україні вже давно і з роками переходила у гени нащадків. Покоління за поколінням проживало життя не по власній волі, поживлюючи своєю покірливістю державну силу й славу. При всіх змінах владних режимів ми опинилися не готові до волі. Коли ж вона діставалася нам обставинами долі, ми, певно, просто не знали, що з нею робити. Людина з маленької букви, яка не має навичок діалогу та протистояння владі, досвіду громадської солідарності – сприймає свободу, як богозалишеність чи соціальну покинутість. звідки їм було взятися? Адже нас не навчили індивідуальній волі та особистому достоїнству, скоріше навпаки.

    Коли державний організм працює більш-менш злагоджено, коли всі ланки його взаємодіють в одному ритмі, тоді й суспільна атмосфера сприяє саморозвиткові й самореалізації людини. Відповідно у виграші суспільство, державна і міська влада. Нашого державного організму, як цілісності не існує. Ми – місто аномалій, де людина полишена на себе, де принцип виживання став нормою. Трясовина споживацтва і всього, що з ним пов’язане , як неминучий виплід  міста, яке не може дати собі ради, засмоктує краще що є в людині.

    А тепер, вважаю за необхідне навести приклади з виступів засобів масової інформації, де повідомляються факти про витрачання бюджетних коштів не за призначенням. Керівники і чиновники Київської міської державної адміністрації (КМДА) та їх колеги у районах часто скаржаться на обмаль фінансування для вирішення життєво важливих проблем киян.  Проте, чому ж тоді саме їх, відрізняє прямо таки царське марнотратство бюджетних коштів? Причому в особливо великих розмірах. На День Києва робляться великі помпезні свята із дорогими салютами та феєрверками, як до речі й на інші численні святкові концерти та інші заходи, яких скрізь відбулося також чимало. Мільйони гривень витрачаються на новорічні ялинки і свята на майдані Незалежності та на інших територіях столиці. Гадаю, що громадськості важливо ознайомитися з такими шокуючими фактами, які були оприлюднені на сайті «Тарасова правда» 17.09.2012 у статті: «Попов пішов шляхом Черновецького: дорогі годинники та Канни з Лондоном».

    …«Представницькі витрати» київської влади вже склали більше 30 млн. грн., в той час як на капітальний ремонт установ культури в столичному бюджеті передбачено лише 18 млн. грн. Як стало відомо журналістам, в 2012 році, за рахунок платників податків були придбані подарункові годинники на суму 1,2 млн. грн. Київському годинниковому заводу замовили 1610 годинників на ремені з написом «Від Київського міського голови» та «Від голови Київської міської державної адміністрації». Щодо останнього питань не виникає — це Олександр Попов. Але для чого годинник ще й від міського голови, якого вже немає давно — загадка. При цьому середня вартість одних подарункових годин склала 749 грн. – майже, як мінімальна місячна пенсія.

    Київські чиновники дуже люблять їздити за кордон — природно, за рахунок платників податків. В цьому році особливою популярністю користувалися Лондон і Канни. У британську столицю чиновники відправилися перед Євро-2012 презентувати стенд «Київ туристичний», який потім повезли в Санкт-Петербург (нагадаємо, що англійці Україну в цілому і Київ зокрема практично проігнорували).

    Обійшовся цей вояж в 147 тис. грн., майже в два рази дорожче заплаченого зі столичної скарбниці, за відрядження в Канни. За 32 тис. євро київські чиновники продемонстрували експозицію на виставці МІПІМ-2012, яка пройшла в Палаці фестивалів, відомому, як місце проведення Каннського кінофестивалю. Площа, орендована КМДА для своєї експозиції, склала 37 квадратних метрів, вартість чотириденної оренди — 847 євро за квадрат, тобто за ціною однокімнатної квартири в Києві.

    Тільки на святкування Дня незалежності зі столичної скарбниці виділено 2,5 млн. грн. І це притому, що Попов заявляв, що сцена на Майдані і салют будуть організовані за кошти меценатів. Проте, в результаті спонсором виступили київські платники податків — 1,5 млн. бюджетних гривень перерахували ТОВ «Таврійські Ігри». Співвласником цієї фірми є Микола Баграєв, народний депутат, який у березні 2011 року перейшов з фракції БЮТ у фракцію Партії регіонів.

    В загальній складності на перераховані вище дорогі заходи Київ витратив понад 30 млн. грн. платників податків. Тим часом в бюджеті цього року на оздоровлення дітей та молоді закладено всього 21 млн. грн. На 3 млн. менше виділили на капітальний ремонт установ культури. Ну, а на київські ліфти з міської скарбниці буде витрачено всього 5 млн. грн.

    Публікація на сайті (Rozetka.ua 1/09/2013) «Департамент экономики и инвестиций исполнительного органа Киевской городской государственной администрации (КГГА) заказал у ООО "Пи Ар Пи" услуги по связям с общественностью и обмену информацией, сообщает rusinfo.info. со ссылкой на gazeta.ua.

    Информация о соответствующем тендерном соглашении опубликована в "Вестнике государственных закупок". Согласно приведенным данным, "Пи Ар Пи" за 950 тыс. грн в течение сентября-декабря текущего года предоставит КГГА услуги по улучшению международного имиджа Киева.

    Напомним, в мае текущего года в Киеве разгорелся "каштановый скандал". Выяснилось, что из 285 каштанов, высаженных в апреле на Крещатике, только два дерева являются анонсированными мясокрасными каштанами сорта Бриоти - устойчивого к моли в неблагоприятной среде. Две трети деревьев оказались обычными конскими каштанами.

    По результатам проверки прокуратуры установлены факты растраты и присвоения бюджетных средств в результате манипуляций с каштанами на сумму почти 1 млн грн.

    Статья на сайте: (Gazeta.ua, 11 ноября 2013) «Киевский метрополитен провел тендер по закупке ста новых вагонов. Победителем торгов стала лизинговая компания, созданная накануне тендера, сообщает "ТСН".

    После прибытия вагонов в Киев их стоимость увеличилась в четыре раза. На двух российских заводах - в Петербурге и Москве - выпустили 75 вагонов общей стоимостью 329 млн грн. Стоимость одного вагона составила почти 4,5 млн грн. Далее вагоны закупила Кипрская оффшорная компания и вывезла их на склад в Литву. Затем вагоны купила британская компания со стартовым капиталом 1 фунт стерлингов. А возглавляет её молодая жительница Сейшельских островов.

    Уже на границе с нашей страной эти вагоны резко подешевели: вместо 4,5 млн грн каждый вагон стоил 3,5 млн грн. Так государство недосчиталось 13 млн грн налога на добавленную стоимость.

    Отметим, что у британской оффшорки вагоны купила фирма "Мервин", которая передала их донецкой фирме "Буэнор". Однако такой фирмы по адресу: Донецк, ул. Светлого пути, 3 - не существует. Здесь находится частное акционерное общество "Изоляция".

    Вследствие кругосветной доставки 75 вагонов подорожали с 320 млн грн до 1,3 млрд.

    Напомним, столичный метрополитен обратился в Киевскую городскую государственную администрацию с просьбой разрешение   повысить цену за проезд с >>> 2 грн до 3,5 грн в связи с собственными убытками.

    Публикация на: ЛИГАовости (03.10.2013) Чиновники КГГА переплатили за ремонт домов Киева. Из госбюджета было безосновательно перечислено более 230 тысрн. Прокуратура открыла уголовное производство. Главное управление жилищного хозяйства КГГА заключило ряд договоров с частными предприятиями на проведение капитальных ремонтных работ в жилых домах в Голосеевском, Дарницком, Печерском и Соломенском районах столицы. В дальнейшем, не проверив качество и объем выполненных работ, чиновники безответственно перечислили фирмам-подрядчикам более 230 тысрн. К тому же, как выяснилось, часть средств заплачены даже за те работы, которые вообще не были выполнены».

    Не може не турбувати й те, що КМДА має велику заборгованість перед ПАТ «Київенерго» і не розраховується за борги, а лише продовжує їх накопичувати. А хто відповідатиме за те, якщо взимку почнуть відключати за борги електроенергію установам боржникам і надаватимуть менш якісні послуги населенню? Чи не слід О.Попову зробити серйозні висновки з цієї проблеми, або якщо не виходить піти геть зі своєї посади!..

    На цьому тлі, як справжній народний герой і державний керівник виглядає генеральний директор ПАТ «Київенерго» Олександр Фоменко. Незважаючи на скрутну фінансову-економічну ситуацію в місті та в країні в цілому, він та його колеги проводять термінову і позапланову заміну старих труб тепло і водопостачання у великому житловому мікрорайоні на Троєщині, біля десятка багатоповерхівок, де мешкають понад 20 тисяч людей. Справжня комунальна революція і мешканці вдячні енергетикам  за таку турботу і за такі інвестиції. Приклад гідний наслідування! Ось такого б неординарного, сучасного керівника висунути  у мери Києва!...

    Закінчити цю статтю хотілося б одним алегоричним порівнянням. Воно, на мій погляд, варте того, щоб задуматися над тими негативними процесами, про які йшлося у публікації…

    Уявимо, образно кажучи, життя в столиці, як у бджолиному вулику. Літають бджоли, пахне медом, гріє сонце. Але це тільки видимість життя. І мед не той, і бджоли літають не так, як мають літати: відсутній «життєвий звук», «тепло повноти». З медовим ароматом зливається запах гнилизни і порожнечі. Немає «трепету праці», а тільки «шум безладу». Замість енергійних робочих бджіл – снують чорні бджоли-грабіжниці. Те, що мало б наповнювати вулик, виноситься з нього.

     Сам вулик – суціль руїна, де поряд з мертвими бджолами повзають напівживі, які за інерцією щось намагаються робити, пробують навіть захищатися і нападати. Але марно.


          Олександр Борщевський 

    Член Національної Спілки журналістів України з 1995р, 

    головний  редактор журналу «Світ єдиноборств»                                        

    лауреат золотої медалі «Незалежність» Київської

    організації   Спілки журналістів України



      META - Украина. Украинская поисковая
система  

    © "Объективная газета"

    НАШ БАННЕР:
    Объективная газета

    При любом использовании материалов сайта, гиперссылка на http://www.og.com.ua/ желательна. Редакция "Объективная газета" может не разделять точку зрения авторов статей и ответственности за содержание републицируемых материалов не несет.

    13 ноября 2013 года
    vladmaks@meta.ua

    VladMaks © 1990 - 2013