|
| |||||||||||||||||
ПОСТАНОВА ВУЦВК І РНК УСРР ПРО ЗАХОДИ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ МОВ
І ПРО ДОПОМОГУ РОЗВИТКОВІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
1 серпня 1923 р.
... За короткий час існування Радвлади на Україні, незважаючи на відтягнення всіх сил культурного фронту, зроблено вже багато в справі розвитку української культури, в царині школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівності культур, що витворилася внаслідок вікового утиску.
Через те найближчим завданням уряду мусить бути усунення цієї нерівності в царині національної культури.
Те ж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апарату до потреб, до побуту й до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.
Залишаючи й на майбутнє обов'язковість для службовців знання російської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншістю на Україні й з народами всієї Спілки, зокрема з російським народом, і вважаючи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригнічення в руках привілейованих класів, і навпаки, є засобом прилучення української культури до високорозвиненої, що має світове значення - російської культури, робітничо-селянський уряд України визнає за потрібне все ж таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширення знання української мови. Формальна рівність, що визнавалася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами - українською та російською - недостатня. Внаслідок відносного слабого розвитку української школи й української культури взагалі, внаслідок відсутності потрібних підручників для навчання, відсутності підготовленого до певної міри персоналу --життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.
Щоб усунути таку нерівність, робітничо-селянський уряд вживає низки практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов всіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР.
Щоб досягти зазначену мету, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів постановили:
1. Мови всіх національностей, що є на території України, проголошуються рівноправними.
2. Кожному громодянинові будь-якої національності забезпечується можливість в його зносинах з державними органами і в зносинах державних органів з ним користуватися рідною мовою.
3. Відповідно до переважного числа населення, що говорить українською мовою, вибрати, як переважаючу для всіх офіціальних зносин, українську мовую.
4. Відповідно до політичного та культурного значення російської мови та її поширеності на Україні, вважати за найпоширеніші на Україні обидві мови - українську та російську.
5. Згідно з цим робітничо-селянська влада звертатиметься до всього населення України в цілому обома найпоширенішими мовами - українською та російською.
6. В адміністративно-територіальних одиницях (районах, округах, губерніях), а також і в містах з більшістю населення, що належить до національних меншостей, органи влади користуються мовою більшості населення, з додержанням, проте, гарантій для решти національностей, що є в цьому районі.
Примітка 1. Національна меншість творить більшість для даної адміністративно-територіальної одиниці (чи міста) в тому разі, коли вона перевищує своїм числом половину всього населення.
Примітка 2. В тих місцевостях, де ні одна з національностей не має абсолютної більшості, органи влади користуються переважно мовою відносної більшості населення цієї місцевості.
7. На з'їздах, засіданнях Рад, зборах, мітингах, конференціях, прилюдних читанках і всіляких прилюдних виступах кожному громодянинові надається право вільно говорити своєю рідною мовою.
Харьковская Городская Управа
Администр. отд.
9.III.42 г. № 24/5-6
Всем районным бургомистрам г. Харьков
Уже почти четыре с половиной месяца прошло с того момента как могучим оружием непобедимой германской армии наш город был освобожден от жидовско-большевистской стаи угнетателей украинского народа. Пятый месяц уже над свободным городом рядом с победным германским флагом реет наш желто-голубой украинский флаг как символ новой жизни, нового возрождения нашей матери-отечества.
Однако к великому сожалению и стыду для всех нас украинцев еще и до сих пор сохраняется кое-где позорное большевистское наследие.
С огромным стыдом и с вполне понятным чувством гнева всем нам, украинской общественности, случается слышать в некоторых учреждениях, даже в районных управах, разговоры на русском языке со стороны государственных служащих, которые будто стыдятся своего родного языка.
Стыдно за них, становящихся гражданами освобожденного отечества. Позор и не место с нами тем, кто стыдится родного языка.
Мы этого не допустим, этого быть не должно.
Поэтому приказываю категорически запретить впредь кому бы то ни было из госслужащих разговоры на русском языке в служебное время в учреждении.
Обербургомистр г. Харькова (Проф. д-р Крамаренко О.И.)
Заместитель Обербургомистра (Кублицкий-Пиотих Л.Е.)
16.III.42 г.
/ГАХО. Ф. Р 3073, оп. 1, д. 2, л. 66/
Анатолий ЖЕЛЕЗНЫЙ
______________________________________________________________________________
И-РЕПОРТЕР обсудить на форуме